Здавна на Україні "козацьким женьшенем" називають калган, або перстач прямостоячий (Potentylla erecta (L.) Натре. Це багаторічна трав'яна рослина з тонкими стеблами та дрібними жовтими (зверніть увагу!) чотиричленними квітками. Калган зростає у лісах і на заболочених луках, утворюючи незначні за розмірами розріджені ценопопуляції. В різних місцевостях можна зустріти інші назви цієї рослини: могущник, золотник, узік, підойма, згайба, балабан, в’язінь, денниця, п'ятниця тощо.
Наші предки високо цінували цілющі властивості калгану. Зокрема, його вважали єдиним надійним засобом проти дизентерії. Застосовували це зілля і при шлункових хворобах, ангінах, внутрішніх і зовнішніх кровотечах, опіках, ревматизмі, геморої та багатьох інших недугах. Ще в минулому столітті було доведено, що калган містить багато дубильних речовин, значно більше, ніж інші рослини флори України. Найбільше дубителів - у кореневищах калгану, близько 30%. А ще там є чимало органічних кислот, катехінів, флавоноїдів, антоціанів та інших важливих сполук. Отже назвали ці рослину "козацький женьшень" небезпідставно.
Кореневища калгану мають досить своєрідну форму. В молодому віці, до 4-5 років, а у перезволожених вільшняках і пізніше, вони кулясті або яйцевидні, неначе підземні "голівки". Власне, давньослов’янске слово "калган" походить від тюрського кореня і сьогодні визначається як "голова" (згадайте лексику, пов'язану з татаро-монгольською навалою: "каган", "калган", можливо і "курган"). З роками, щоправда, кореневища сильно розростаються і стають веретеноподібними та багатоверхівковими. Тоді нижня частина кореневища поступово починає відмирати, і тому встановити точний вік рослини дуже складно. Він може сягати двох десятків років, хоч іноді трапляються особини тридцятирічного віку.
Для використання з лікувальною метою кореневища викопують восени або рано навесні. Найкраще для цього підходять 6-10-річні рослини, які можна розпізнати за наявністю 4-7 надземних стебел. Отже, молоді рослини чіпати не варто: їх використання ще недостатньо ефективне і, до того ж, вони забезпечують відновлення виду в складі рослинного покриву. Вважається нормальним, якщо збирають не більше 1/10 біологічного запасу кореневищ. Власне їх багато і непотрібно: 100 г висушених кореневищ вам вистачить надовго, бо зловживати калганом не можна.
Найчастіше готують спиртові настоянки з кореневищ калгану. Для цього 100 г висушеної та подрібненої сировини заливають 0,5 л 40-70%-ного спирту (іноді просто горілкою) і настоюють не менше тижня у темному місці при кімнатній температурі. Така настоянка може зберігатися протягом кількох років. Вживати її слід по 10-30 крапель на склянку чаю або просто води. Це чудовий профілактичний засіб проти ангін, стоматитів та застуд. Допомагає калган і при лікуванні різних хвороб, але тут вже доцільно порадитися з кваліфікованим лікарем. Вживають також і інші форми калганових ліків: сік свіжих кореневищ, порошок, мазь, пасту, відвар - усе залежить від їх призначення.
аспірант кафедри ботаніки
Київського національного університету
імені М.П.Драгоманова,
Л.П.Сушко
