Воля громади

Трускавець - одне з міст, яке має свою древню історію, тут збереглися родини, які заселяли трускавецьку землю ще далеко до дослідження і визнання місцевих джерел цілющими водами. Але з часу, коли наші землі стали предметом дослідження і відкриттів, тут стали поселятися чужоземці, які в більшості мали на меті одне: наші багатства зробити предметом свого особистого збагачення. Проте ні поляки ні жиди варварством не займалися, хоч вплив місцевих жителів на розвиток Трускавця щораз зменшувався і з часом наших людей використовували здебільшого як обслугу. Та повністю затиснути ярмо на шиї місцевих мешканців надто небезпечно - це розуміли і поляки і жиди.

Велика біда етнічної трускавецької громади була в тому, що дозволяла в себе вдома панувати чужинцям. Роками мешканцям Трускавця навіювали думку про їхню меншовартість та про те, що ними повинен завжди керувати чужинець. З трускавчан виплекався тип споживацької людини, тип солодкої волі-неволеньки: моя хата з краю - нічого не знаю, терпи язичку - їстимеш паляничку, я людина мирна, в поті чола хліб здобуваю і всяке начальство почитаю і т.п. Вони піснями і віршами оплакували долю і нарікали, що вона гірка.

Панівні касти час від часу гризлися між собою, але коли хтось з місцевих робив спробу підняти голову, чужинці об'єднувалися і руйнували його так, аби більше ніхто з трускавчан не захотів подихати запахом волі і об'єднати громаду. Якщо і виховували когось з місцевих - то це тих, хто готовий був проклясти свій рід і лизати чужинців з ніг до голови.

А що ж місцева громада...? За винятком поодиноких Героїв, як то Роман Різняк, якого до речі свої ж і зрадили, не має особливо ким і похвалитися. Місцевого, який ставав на ноги, свої ж і топтали, а правильніше сказати - чужинці на нього цькували своїх і показували іншим, щоб з раба не лізли у пана, бо це виключно їх прерогатива, а наша - обслуга. Щось більше - тільки через них.

Особливий цинізм по відношенню до місцевого населення відбувся за радянських часів, коли в людей примусово повідбирали землю, відселювали у квартири, а на їхній землі будували санаторно - готельні комплекси. Я не заперечую, що їх не треба було будувати, я проти методів у відношенні до людей, які проявляла тодішня влада.

В українців з'явилася надія після проголошення незалежності України. Всі пам'ятають, яке було в цей час духовне піднесення і які сподівання на вільну країну покладав український народ і зокрема громада Трускавця. Та люди, засліплені ідеєю незалежності України, вірили на слово всім, хто вголос не боявся про це говорити і зовсім не усвідомлювали, кого приводять до влади. Саме тому, що нову українську владу не було сформовано з патріотів, а з перефарбованих вчорашніх комуняк, які говорили до народу націоналістичні гасла, покладали квіти Кобзареві, воякам УПА, розпочали ходити до церкви, а тим часом здійснювали перерозподіл власності як в Україні, так і в Трускавці. Саме за нової української влади була розповсюджена ганебна зараза - брати хабарі, навіть за працевлаштування. Вдумайтеся, йдете в найми і за це ще потрібно заплатити. Розпочали за безцінь роздавати майно держави і міста. Перша влада, яка була в Україні після 1991 року, ще мала хоч якесь почуття відповідальності перед людьми і боялася грубо порушувати закон. Та з часом, коли в Україні змінився перший президент, а в місті міський голова, в Україні і в місті вся ставка була зроблена на безпрецедентне пограбування народу. Що робилося в Трускавці з 2002 року нікому роз'яснювати не потрібно. На сьогодні у місті майже не залишилося ні комунального майна, ні вільної земельної ділянки, розпочали роздавати міжбудинкові переходи та прибудинкові території і все це було роздано далеко не місцевим. З проданого комунального майна і землі в міську казну поступав мізер коштів, а пізніше цей мізер добрий господар "по-господарськи" засвоював. Для прикладу, погляньте на вулицю Мазепи чи Стебницьку - це вулиці після капітального ремонту. Навіть не хочу на цьому зупинятися. Це все дуже сумно. За подібним сценарієм розвивалися події по цілій Україні. Десь спритніше, десь скромніше.

Безправ'я людей, розкрадання державного і комунального майна породило велику хвилю невдоволення в широких верствах населення, все це призвело до "помаранчевої" революції в Києві на Майдані Незалежності. Люди покладали надії, що досить змінити політичну еліту, а вона вже поміняє все на місцях і покращить наше життя.

Час минав, а покращення не наставало. Більше того політичні протистояння настільки перейшли у брудну форму, що настало загальне розчарування всім і всіма.

Саме на цьому етапі розвитку країни і міста я зрозумів причину безпорадності і безправ'я людей. Добробут, могутність і процвітання нашої держави закодовано в Гербі України, який розшифровується - ВОЛЯ. Наші предки заповіли нам єдину формулу існування держави - це проявлення волі кожного українця і волі народу в цілому. Ми тільки тоді по справжньому будемо вільними, коли своєю особистою волею зміцнимо волю громади і побачимо у волі громади частину своєї особистої волі.

Вольова людина вибирає мету, чітко її уявляє і здійснює. Вона має внутрішній поклик перемагати труднощі і ніколи не нарікає на умови праці, життя, обставини і не жебрає співчуття. Вона - коваль своєї долі. Труднощі - це невибагливий харч який гартує, збуджує, мобілізовує чуття і мислі вольової людини.

Хочу привести приклад проявлення волі окремих груп трускавецької громади. Колишній гуртожиток "Житлобудсервісу" що на вул. Сагайдачного, 3 який за борги підприємства продали разом з мешканцями. Людям запропонували викупити їхнє ж житло по ціні 600 доларів за квадратний метр. Проте, жителі будинку не вдалися до розпачу і не посіяли паніки, а проявили непохитну вольовість у відстоюванні своїх прав, заручилися підтримкою поодиноких депутатів міської ради і як результат, питання вирішилося на їхню користь. Хоч на початку подій все виглядало безпорадно і трагічно. Наступний приклад: мешканці будинку № 70 по вул. Стебницькій проявивши свою волю, не допустили будівництва в міжбудинковому переході стоматологічної лабораторії.

Трускавчани почали щораз частіше об'єднуватися у відстоюванні своїх прав. Та реального результату можна досягти об'єднавшись не тільки захищаючи свої особисті питання, а й відстоюючи питання інших членів громади - як свої особисті. Саме в таких випадках проявляється солідарність громади і народжується справедливе вирішення наболілих питань. Тільки об'єднана, вольова громада здатна народити в своїх рядах патріотів, яким зможе доручити керівництво містом і вони не будуть з'ясовувати між собою, хто повинен стати міським головою, це вирішиться само по собі.

Тож об'єднуватися і проявляти громадську волю потрібно не так ПРОТИ чужої нам влади як ЗА свої права, ЗА свій добробут та майбутнє своїх дітей.

Депутат Трускавецької міської ради Р. Крамар